Проаналізовані особливості реалізації методу «піраміди залучення» стейкголдерів при розробці Стратегії українсько-словацького транскордонного співробітництва. Описаний практичний досвід досягнення принципу симетричності «пірамід залучення» по обидва боки кордону.
Ключові слова: транскордонне співробітництво, стратегія, стейкголдери.
Попередні зауваження
Стратегія українсько-словацького транскордонного співробітництва (ТКС) прикордонних регіонів до 2020 року розробляється вперше і здійснюється в рамках проекту Програми ENPI ЄС Угорщина – Словаччини – Румунія – Україна «Словацько-український Центр культури»: провідний партнер – Союз русинів-українців у Словацькій Республіці (м.Пряшів); партнери – Агенція регіонального розвитку Пряшівського краю (Словаччина); обласна культурно-освітня організація «Матіца словенска на Закарпатті» (м.Ужгород, Україна) та ГО «Українсько-словацький Центр транскордонного співробітництва «Карпати» (м.Ужгород, Україна).
Загальна мета Проекту – активізувати і поглибити економічне і соціальне співробітництво між прикордонними регіонами Словаччини і України на сталій основі. Розроблювана Стратегія покликана сприяти досягненню цієї мети за рахунок узгодженого і координованого стратегічного управління ТКС в цільових прикордонних регіонах, складовою частиною якого і є стратегічне планування.
Реалізовувані методологічні підходи
Загалом логіка і сутність стратегічного планування, ґрунтовно викладена у монографії Г.Мінцберга [1,с.5-21], дає його узагальнене трактування: як неперервного «процесу»; як «інтегрованого прийняття рішень». Для чого, власне здійснюється стратегічне планування організаціями (владами, установами, підприємствами, громадськими організаціями)? Відповідь багатоаспектна – щоб: гарантовано врахувати майбутнє; координувати зусилля; врахувати свої інтереси; відповідати принципам доцільності і раціонального використання ресурсів; контролювати досягнення пріоритетів і цілей та ін. [2, с.4-5 ; 3, с.10-19 ; 4, с.16-25]. У випадку спільного субрегіону прикордоння двох країн ситуація з учасниками і стейкголдерами, цілями, інтересами, ресурсами і контролем для процесу стратегічного планування ще більше ускладнюється. Тим очевидніше, на наш погляд, що стратегічне планування розвитку спільного субрегіону прикордоння двох країн потребує: більшої методологічної чіткості, продуманої послідовності, реалістичності і консолідованості цілей і намірів громад, влади, бізнесу і недержавних організацій (НДО) по обидва боки кордону. Тому, логічно і доцільно виглядає така схема послідовних дій: «соціологічні дослідження в спільному регіоні прикордоння – стратегічне планування з максимально глибоким залученням громад до процесу – експертний (у т.ч. соціологічний) моніторинг реалізації Стратегії». Приклад і досвід першої подібної розробки – «Польсько-української стратегії траскордонного співробітництва на 2007-2015 роки» [5, с.83-86] засвідчує про відсутність як першого, так і останнього елемента наведеної схеми, а сама розробка Стратегії у 2007-2008рр відбувалась лише на експертному рівні, тобто, без глибокого залучення громад спільного українсько-польського субрегіону прикордоння. Цих суттєвих методологічних недоліків автори намагались уникнути хоча б тим, щоб здійснити порівняно глибоке залучення різних цільових груп громад прикордонних регіонів до розробки Стратегії українсько-словацького ТКС. Зауважимо також, що за ініціативи центральних відомств (міністерств) України та країн-сусідів час від часу реалізовуються і проекти просторового планування спільних субрегіонів прикордоння. З огляду на необхідність забезпечення просторового планування міжнародних і міждержавних об’єктів прикордонної і транспортної інфраструктури, митних переходів, управління водними ресурсами і природоохоронними територіями – це цілком виправдано. Однак, коли мова йде про загальне (нелокальне) просторове планування спільних територій субрегіону прикордоння двох країн, на нашу думку, якраз йому має передувати стратегічне планування цих спільних прикордонних територій, чого насправді не відбувається.
Як один із початкових етапів розробки Стратегії українсько-словацького ТКС, у 2012-2013рр здійснюється соціологічне опитування по обидва боки кордону (Закарпатська область України та Кошицький і Пряшівський самоврядні краї Словаччини).
Задля реалізації більш глибокого залучення різних зацікавлених сторін громад, опитування проводиться в розрізі таких семи цільових груп:
1. Представники органів місцевого самоврядування (міські ради, крайські ради, сільські ради) та асоціації органів місцевого самоврядування .
2. Представники органів державної влади.
3. Представники різних громадських організацій.
4. Представники бюджетних установ – освіти, охорони здоров’я соціального захисту і культури та ін.
5. Представники вищої школи, науки і експертного середовища.
6. Представники малого та середнього бізнесу.
7. Молодь і студенти, школярі старших класів.
Кількість опитуваних респондентів в розрізі наведених 7 цільових груп відповідає як принципу транскордонної симетричності, так і «пірамідам залучення» по обидва боки кордону. Опрацювання результатів соціологічного опитування заплановано проводити:
• в розрізі кожної із 7 цільових груп та інтегрально – окремо по словацькому і українському прикордонню;
• в розрізі кожної із 7 цільових груп та інтегрально – у спільному українсько-словацькому субрегіоні прикордоння.
Подібний методологічний підхід спрямований на виявлення як розбіжностей, так і спільних рис у сприйнятті українцями і словаками (з різних цільових груп та інтегрально) проблемних питань спільного розвитку субрегіону прикордоння та ключових елементів Стратегії – Бачення, Місії і Стратегічних цілей. Відповідно до цього сформований і перелік та зміст 5 опитувальних анкет з можливостями їх доповнення респондентами:
Анкета №1 – визначення рейтинговості 15 найбільш важливих проблем, перешкодів і бар’єрів, які заважають, стримують і не дають розвиватись українсько-словацькому ТКС.
Анкета №2 – вибір варіантів відповідей щодо 4-х запитань сутності і значення Стратегії для респондента.
Анкета №3 – вибір варіанту формулювання Бачення майбутнього українсько-словацького ТКС прикордонних регіонів до 2020 року з 4-х запропонованих.
Анкета №4 – вибір варіанту формулювання Місії українсько-словацького ТКС до 2020 року з 4-х запропонованих.
Анкета №5 – вибір 5 формулювань пріоритетних цілей Стратегії з 9 запропонованих.
Важливим є те, що опитувальні анкети для використання у Словаччині отримали добротний переклад на словацьку мову. Самі анкети передбачають можливість вільного вибору як анонімного, та і не анонімного варіанту відповідей. А для більш широкого охоплення зацікавлених груп «пірамід залучення» передбачений також варіант поширення анкет по E-mail, розміщення на сайтах громадських організацій та «електронного» заповнення і пересилки експертній групі з розробки Стратегії.
Cуттєвим кроком у вдосконаленні реалістичності переумов для стратегічного планування є результати виконання у 2011-2012рр проекту Програми ENPI Угорщина – Словаччина – Румунія – Україна ЄС «Кордони для людей» (провідний партнер – Інститут транскордонного співробітництва, м.Ужгород, Україна).
Зокрема, саме цим проектом розроблені методологія індексації і системного моніторингу ТКС, яка фактично ліквідовує невідповідність і неспівставність систем оцінювання економічного і соціального розвитку регіонів в Україні та країнах ЄС (у т.ч., у Словаччині), не кажучи вже про рівень достовірності і повноти статистичних даних української частини спільного субрегіону прикордоння. Матеріали з індексації і моніторингу детально викладені в колективних публікаціях [6,7], а їх важливість ще раніше обгрунтовувалась в роботах з моніторингу і оцінювання ТКС [8, с.10-18], визначення конкурентоспроможності Закарпатської області у порівнянні з близькими чи аналогічними регіонами ЄС [9, с. 4-15] та визначення передумов і важливості використання досвіду Словаччини у здійсненні системних реформ в Україні [10, с. 54-56], зокрема, на рівнях територіальної державної власності і місцевого самоврядування на принципах децентралізації владних повноважень і фінансових ресурсів.
ЛУКША ОЛЕГ
директор Міжнародного інституту людини і глобалістики «Ноосфера»
МКРТУМЯН АНІ
здобувач кафедри банківської справи та фінансів Ужгородського національного університету
СТАНКЕВИЧ ОКСАНА
президент Регіонального молодіжного екологічного об’єднання «Екосфера»
ПИЛИПЕНКО ВАДИМ
голова правління ГО «Українсько-словацький центр транскордонного співробітництва «Карпати»
НОСА НАТАЛІЯ
президент Міжнародної Асоціації Інституцій Регіонального Розвитку