Світовий розвиток, прихід нових авіакомпаній, здешевлення квитків і, звичайно ж, безвіз дали хороший поштовх розвитку авіації в Україні. Однак сумний факт в тому, що більшість українців досі не користуються літаками, тільки, в кращому випадку, 10% населення. Але, якщо говорити про маленьких приватних літаках – то цифра ще скромніше.
Якщо в розвинених країнах General aviation (Авіація загального призначення) – це для кого-то літаюче таксі, для кого-то розвага на вихідні, а для кого-то транспорт, який замінює автомобілі, то в Україні малі літаки, в більшості, застосовуються тільки для бізнесу і мають VIP -Статус.
Про переваги та проблеми малої авіації України розповів досвідчений пілот Руслан Куліш, який має великий стаж польотів – близько 6 тис. Годин в небі за штурвалом літаків різних класів.
Руслан народився в Кіровограді (тепер – г .. Кропивницький) в родині авіаторів. «В сім’ї абсолютно всі були авіаторами. Тому у мене просто не було інших варіантів, тільки літати », – жартує Руслан. Однак перша його спеціальність – це авіадиспетчер. Як розповідає чоловік, у важкі 90-ті роки не було грошей, щоб відразу йти на пілота. Тому, щоб втілити свою мрію, треба було працювати. «Пропрацював в компанії Украерорух близько 10 років. Від простого диспетчера доріс до керівника польотів. Але паралельно здобував освіту пілота, отримав ліцензію, набивав собі рейтинги і одного разу просто перейшов працювати на льотну роботу », – каже Руслан.
Ліцензія приватного пілота коштує 8-12 тис. Доларів
Щоб отримати початкову ліцензію приватного пілота, треба на малому літаку політати 40-45 годин. Це мінімальна програма, під час якої людина повинна навчитися самостійно управляти судном. В Україні ціна питання отримання ліцензії приватного пілота становить 8-12 тис. Доларів. Ці гроші включають все: оренду літака, пальне, робота інструктора і так далі. Після отримання ліцензії, пілоти роблять собі рейтинги і далі вкладають кошти в те навчання, яке їм потрібно.
Спочатку Руслан Куліш працював у цивільній авіації, зокрема, в одній з провідних українських компаній. Але згодом йому запропонували роботу в General aviation, в бізнес авіації, тобто возити людей приватними літаками. Майже десять років він літав на бізнес-джета, а зараз працює на компанію, яка має свій корпоративний літак. «У світі це таким чином працює. Є авіакомпанії, які займаються тільки конкретно чартерними рейсами, мають сертифікати, наприклад, NetJets. Це або люди зі своїми літаками, або інвестори, які вклали в це гроші. У нас то вважають VIP-авіація, а за кордоном – звичайна авіація загального напрямку. В основному всі маршрути – Європа. Замовляють літак на певну дату, переліт в одну сторону або в обидві. Компанія підбирає літак, в залежності від групи. Наприклад, для трьох осіб є варіанти літаків. Замовник вибирає, який йому більше підходить, і летять », – розповідає Руслан.
Чи не для простого робочого
Замовити бізнес-джет – це дороге задоволення. Залежно від літака і від дальності перельоту, ціна питання може дуже сильно коливатися і складати від декількох сотень до декількох десятків тисяч доларів. Як каже Руслан, незважаючи на такі значні суми, в Україні воно якось «більш-менш працює». «Простий робітник собі цього точно не дозволить, але якийсь підприємець з хорошим доходом, то цілком може. Особливо в наш час карантину, коли важко кудись дістатися, то багато приватних пілотів літає, тому що небо ніхто не закривав. Літають в основному в бізнес цілях, напевно, це 99% всіх таких польотів в Україні. Дуже рідко трапляється просто туризм », – говорить Руслан.
Зручніше, швидше і не прив’язаний ні до чого
В Україні 1,5 км висоти є неконтрольованим повітряним простором. Тобто ви можете летіти на цій висоті де і коли хочете (крім місць, де ведеться війна, окупованого Криму, територій аеропортів і якихось військових об’єктів). Так само ви можете змінювати напрямок польоту, коли захочете, ніхто не контролює вас і не супроводжує. Це простір не потребує подання плану польоту. Звичайно, якщо ви летите реактивним бізнес-джетом і піднімаєтеся вище 1,5 км, це вже інше питання.
Чому взагалі вибирають бізнес-джети або послуги авіації загального напрямку? Тому що це зручніше, швидше і ви не прив’язані абсолютно ні до чого. Маленькі літаки не виконують регулярних рейсів, вони літають тільки по своїх справах, коли хтось замовив, або, коли, наприклад, з друзями на паливо скинулися. «Не треба приходити і реєструватися за 2 години до цього. Все, що відбувається в аеропорту – це стосується пасажирів загальної транспортної авіації. Ви приходите, є маленький спеціальний зал, вас особисто зустрічають і проводять. Від приїзду в аеропорту до зльоту проходить не більше 15 хв. », – каже пілот.
Посадити свій літак у Львові коштує 8 тис. Грн
Однак в Україні такі послуги дорожче, ніж в Європі. Йдеться про все, що стосується аеропортів. Наприклад, в США мало не половину всіх послуг, що надаються аеропорт, покриває держава, щоб розвивати малу авіацію.
«Львів точно не найдешевший аеропорт України. Я прилітав сюди на своєму маленькому літаку, то вартість зльоту-посадки становила мінімум 8 тис. Грн. Тобто ці кошти треба заплатити просто за те, що використовуєте їх злітно-посадкову смугу. Київ (Жуляни) і Одеса ще дорожче беруть. Держава повинна була б підтримувати розвиток малої авіації, це було б вигідно всім. Розробити правильну законодавчу базу, створити «дружні аеропорти» для прийому приватних літаків. Ціна питання повинна бути адекватною, а не такі ж вимоги до приватного літака, як до Боїнгу. Ви прилітаєте і половину послуг аеропорт нав’язує, і не бажаєте, але повинен брати і платити. В рахунок можуть включити, грубо кажучи, прибирання літака і миття туалету, якого у вас немає. Аеропорти у нас закриті. На жаль, всі звикли працювати мало, а заробляти багато », – розповідає Руслан.
Українці витратять гроші на Land Rover, а не на літак
Взагалі популярність малої авіації в Україні не зростає, а тримається на досить низькому рівні. Наприклад, коли Руслан Куліш працював на бізнес-джета, то в середньому щомісяця було лише 5-10 польотів-замовлень, а це близько 20-30 годин в небі. Однак, крім того, ентузіасти справи підтримують роботу малих місцевих злітно-посадкових смуг по всій Україні і роблять на цьому бізнес. Якщо говорити про Львівщину, то такий робочий аеродром біля с. Городка – аеродром «Цунів».
«У нас перельоти вважаються розкішшю через низький рівень доходів. А в США – це вже засіб пересування. Там 300 млн населення, близько 20-30 млн мають ліцензію пілота, тобто майже кожен 10. Для них маленький літак – це, як автомобіль. Тоді як у нас всього видано 20-30 тис. Ліцензій. В Україні діють приватних пілотів лише кілька тисяч, адже мало людей можуть собі дозволити утримувати літак. І треба сказати, що у нас авіація ще не сильно популяризована. Українці з грошима купують собі Land Rover, і на цьому всі їхні мрії закінчуються. У кого є можливість, ті не мислять такими категоріями, тому що для них літаки – це щось далеке, в кращому випадку лише спосіб дістатися на відпустку », – говорить Руслан.
Навчитися керувати літаком може практично кожен
Крім роботи пілотом, Руслан Куліш також працює інструктором і навчає тих, хто хоче самостійно керувати літаком.
«Якщо руки і ноги є, ви бачите і чуєте, то цього цілком достатньо, щоб отримати медичний сертифікат, який дозволив би керувати літаком. Щомісяця до мене регулярно звертаються один-два людини з бажанням навчитися літати і отримати сертифікат. Ціна питання порівняно велика. Розумію, що 10 тис. Доларів для звичайної людини – це багато, але все, що стосується літака, є дорогим. Хтось має можливість і хоче для себе навчитися, а хтось хоче стати пілотом і заробляти так на життя. До коронавируса робота в авіації була точно не найгірша, а навіть дуже добре оплачувана. Так, навчання комерційного пілота, який має право літати на Боїнгу коштує близько 70 тис. Доларів, при цьому середня зарплата по світу буде 5 тис. Доларів на місяць. Тобто можна такі гроші в себе вкласти і потім мати гарний прибуток до кінця життя », – каже Куліш.
Відчуття польоту
Пандемія коронавируса багатьом змінила плани, авіація зупинилася, і мільйони пілотів по всьому світу переживають за свою роботу. Однак для пілотів труднощі – це звичайна справа ще з часів, коли літаки були не найбільш безпечним заняттям. Людям, які тримають штурвал, завжди доводиться вирішувати багато різних питань, вирішувати проблеми, і справлятися з перешкодами. Як би це романтично не звучало, але для справжніх авіаторів головним стимулом є не гроші, а величезна любов до неба.
«Мені подобається відчуття самого польоту, процедура підготовки. Особливо ті відчуття, коли ти все робиш правильно, не абияк, а точно і чітко, зливаєшся з літаком. Подобається літати, як на великих, так і на малих літаках. Тому що це різні типи польотів, можливості польотів: одні літають над хмарами і грозами, інші літають тільки в грозах. Це все різний рівень підготовки, мікс відчуттів чогось великого і малого », – робить висновок Руслан Куліш.
Прес-реліз підготовлено за матеріалами сайту «КРЫЛЬЯ – все про украинскую авиацию»
Переклад на українську – Прес-центр Міжнародної Асоціації МАІРР